Моя Земля – інформаційна підтримка земельної реформи та земельних відносин в Україні.
   
     

Останні зміни
8/10/2013


На сторожі землі і води

 

      Ліси займають 33,3 відсотка території Житомирщини. За розрахунками науковців, оптимальним для краю є показник лісистості у 36 відсотків, тому в області ще має додатися близько 90 тисяч гектарів лісів. Але їх площа за останні три роки зросла лише на 4 тисячі гектарів, що викликає обгрунтовані сумніви у тому, чи можливо виконати найближчим часом це завдання. Втім, на переконання начальника облуправління лісового і мисливського господарства Володимира ТКAЧУКA, ситуація оптимістичніша, хоча й справді не безпроблемна.

      І САМ НЕ ГАМ, І ДРУГОМУ НЕ ДАМ?

      Якщо вести мову про першооснову створення лісів - посадковий матеріал, то нинішнього року державні структури виростили 43 млн шт. стандартних сіянців. Це дало змогу навесні провести роботи з лісовідновлення і лісорозведення на площі 3,5 та 0,6 тис. га відповідно, а наявний у розсадниках залишок посадкового матеріалу дає змогу восени залісити ще 2,5 тис. га. От лише запас площ, офіційно переданих для цього, становить... 0,5 тис. га. І це при тому, що в області загальний обсяг малопродуктивних, деградованих та радіаційно забруднених земель, які підлягають виведенню із сільгоспкористування, становить 79,2 тис. га. Та й, за даними Держкомзему, 45,3 тис. га згадуваних площ... уже залісились природним шляхом.

      Самосійні дерева, які виросли на виведених із сільгоспкористування угіддях, потрібно комусь охороняти від охочих до "дармової" деревини і, що не менш важливо, доглядати. Бо дикі зарослі на багатьох колишніх полях, що досі офіційно вважаються землями запасу і резервного фонду сільських рад, без розумного втручання людини можуть узагалі не стати повноцінними лісами. Зволікання з "узаконенням" зміни цільового призначення земель, яка вже фактично відбулась, передачею їх лісівникам зазвичай пояснюють відсутністю потрібних коштів. Справді, для розробки "Проекту консервації земель шляхом залісення", за попередніми розрахунками, потрібно 4,5 млн грн. Але ж в області на рахунках органів місцевого самоврядування накопичилось 17,4 млн грн, що надійшли до спеціальних фондів місцевих бюджетів у вигляді плати за відшкодування втрат від зміни цільового призначення земель. Саме ці кошти, як наголошувалось на недавно проведеній у Малині нараді з питань лісокористування і лісорозведення, можуть і мають бути спрямовані на фінансування проектних робіт, перш за все геодезичних, без виконання яких самосійні ліси продовжуватимуть залишатись нічийними, тимчасом як вирощені лісівниками молоді сосни й дубочки просто не буде де висаджувати.

      Та чи прислухаються до цієї вимоги на місцях - питання відкрите. Причому прагматичну позицію депутатів сільських і селищних рад зрозуміти неважко. По-перше, ніхто нині не поспішає відмовлятись навіть від нібито непотрібної землі. По-друге, хоча згадувані вище 17,4 млн грн можна використати лише за цільовим призначенням, що начебто перетворює їх у "мертвий капітал", однак проценти, отримані за перебування цих коштів на банківських рахунках, уже дозволено витрачати на розсуд депутатів. А своя сорочка, як відомо, до тіла ближча.

      Тим часом, на переконання фахівців, щоб містечкові інтереси не були вищими від загальносуспільних, потрібні лише суворе дотримання норм закону та дієвий механізм реалізації його вимог. Адже якщо органи місцевого самоврядування не мають змоги чи бажання забезпечити цільове використання земель чи бюджетних коштів, то держава просто зобов'язана вжити належних заходів, а не залишатись байдужим спостерігачем.

      А ТУТ ЩЕ Й ЗАЛІЗНИЦЯ ЗНІМАЄ ТРИ ШКУРИ...

     Втім, навіть побіжного аналізу достатньо, щоб побачити - майже 80 відсотків коштів, що надійшли як плата за відшкодування втрат від зміни цільового призначення земель, зосереджено на рахунках сільських рад чотирьох основних "кам'янодобувних" районів - Брусилівського, Володарсько-Волинського, Коростенського і Житомирського. Тоді як на згадувані райони припадає лише 20 відсотків залісених природним шляхом земель та менше 10 відсотків площ, які треба засадити. У решті районів при реалізації програми не впоратись без додаткового фінансування. Йдеться насамперед про найбільш постраждалий від радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС Народицький район, на який припадає близько 37 відсотків загальнообласних площ, що підлягають залісенню. А ось майже половина вже залісених природним шляхом земель розміщена в Ємільчинському і Малинському районах. Нові ліси тут уже є, але коштів на їх суто формальне "узаконення" немає.

     Не менш важливо нарощувати площі лісового фонду в південних районах, де є майже 11 тис. га деградованих земель. Як наголошує Володимир Ткачук, на відміну від Полісся, лісорозведення тут вимагає значно більших зусиль, а тому затратніше. Зате й віддача від рукотворних насаджень вища, адже вони, крім прямого лісогосподарського призначення, ще й зупиняють ерозію чорноземів. До речі, хоча лісівники нібито не мають безпосереднього відношення до проблем аграрного виробництва, але саме вони чи не єдині на сьогодні порушують питання про долю полезахисних смуг, загальна площа яких в області - понад 8 тис. га. Після розпаювання земель "зелені захисниці" полів стали нічийними, а відтак за їхній стан ніхто - ні орендарі чи власники земельних паїв, ні місцеві органи самоврядування - офіційно не відповідає. Навряд чи такий підхід державницький, бо кожному зрозуміло: відроджувати необачно втрачене буде важче і дорожче, ніж нині його зберегти.

     Не менш парадоксально, що на Житомирщині, де лише трохи більше двох третин земель лісогосподарського призначення закріплено за обласним управлінням лісового та мисливського господарства, лісорозведенням займаються... лише підпорядковані йому підприємства. Причому ще донедавна ці роботи проводились в основному за їх власний кошт. Лише нинішнього року, як-то кажуть, крига скресла і на фінансування робіт з лісорозведення заклали 2,3 млн грн із державного і 0,5 млн грн із обласного бюджетів. Варто відзначити, що минулого року обсяг бюджетних коштів склав лише 162 тис. грн. Багатократне збільшення фінансування свідчить про розуміння державою важливості інвестицій у майбутнє лісів України.

     Основою подальшого розвитку галузі, на думку спеціалістів, має бути прибуткова робота лісогосподарських підприємств та раціональне лісокористування, яке теж вимагає державницьких підходів. Бо якщо на тлі розмов про потребу якнайширшого використання альтернативних видів палива, нарощування обсягів експорту та підтримки вітчизняних товаровиробників транспортна складова у ціні дров'яної деревини при її поставці залізницею вже перевищує 62 відсотки(!), то коментарі, як-то кажуть, зайві. Йдеться як про дрова, так і про сировину для виробництва деревно-волокнистих і деревно-стружкових плит, собівартість яких, у свою чергу, визначає конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників меблів. Отож чи не виграє в кінцевому підсумку держава від запровадження спеціального пільгового залізничного тарифу на перевезення тих самих дров? Особливо враховуючи те, що звиклі рахувати кожну копійку лісівники як на альтернативу дорогій залізниці вже масово переходять на перевезення їх... великотоннажним автотранспортом.
 

 

Віктор Шпак - Урядовий кур'єр - 27/05/2009

Інші статті розділу >>
Про нас | Мапа сайту | Додому | Контакти | Допомога | ЧАВО | Корисна інформація

(с) Громадська організація "Інформаційно-ресурсний центр "Реформування земельних відносин в Україні", 2008. Позиція авторів матеріалів, розміщених на сайті, може не співпадати з позицією ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні". Використання матеріалів сайту, автором або власником яких є ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні", дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні"


QWER-team – разработка, продвижение сайтов, web дизайн