Моя Земля – інформаційна підтримка земельної реформи та земельних відносин в Україні.
   
     

Останні зміни
8/10/2013


Законопроект 2576: торжество сепаратизму в земельних відносинах

 

     Верховна Рада України 20 листопада 2006 року зареєструвала вельми цікавий законопроект 2576, поданий народними депутатами Валерієм Писаренком (БЮТ), Русланом Князевичем (НСНУ), Владиславом Лук’яновим (ПР) та Василем Сільченком (СПУ).

     Перш за все, дивує «широка коаліційність» авторства – так що, панове, широка коаліція відбулась, а ми цей момент не помітили? Якби ще якийсь комуніст долучився до цього витвору коаліційної законотворчості, ми могли б зробити висновок про формування у ВР найширшої з усіх можливих коаліцій. Те, що серед авторів є усі, крім комуністів, свідчить або про формування нової широкої анти-Антикризової коаліції, або про створення нової фракції у складі авторів законопроекту 2576. Приблизно 3 відсотки наших співгромадян можуть припустити, що комуністи відмовилися брати участь у цьому неподобстві № 2576. Ми припускаємо, що їх просто не запросили. А ще ми робимо висновок, що наших депутатів можуть об’єднати лише спільні інтереси, а не програми, лідери та обурення виборців.

     По-друге, дивує (а краще сказати шокує) зміст законопроекту, особливо в частині нового розуміння повноважень органів місцевого самоврядування. Автори пропонують надати місцевим радам (ВР АРК, обласним, Київській та Севастопольській міським радам) право визначати особливості розпорядження землями, вилучення (викупу), надання, передачі у власність, припинення права користування, зміни цільового призначення, обмеження, тимчасової заборони (зупинення), припинення використання земельних ділянок на відповідних територіях. Про зміст цих особливостей та взагалі будь-який їх зв'язок із законодавством України можна лише здогадуватися, тому що законопроект 2576 про це нічого не каже.

     На нашу думку, надання такого права зазначеним радам створює передумови для формування окремих правових режимів функціонування земельних відносин в межах 27 адміністративно-територіальних утворень (24 області, АРК, міста Київ та Севастополь). Такий правовий сепаратизм означатиме практичну відмову від єдиного правового режиму земельних відносин, визначеного Земельним кодексом України. Тобто в контексті земельних відносин Україна вже не буде унітарною державою, а перетвориться на сукупність феодальних князівств, тільки формально об’єднаних одним прапором…

     Дивно, але Конституція України наголошує, що засади використання природних ресурсів визначаються виключно законами України, тобто рішеннями органів місцевого самоврядування визначатися не можуть. Напевне, саме тому автори застосовували слово «особливості» - ось вам, народні депутати, визначайте законами «засади», а ми визначимо своїми рішеннями «особливості». Здається, що багато наших негараздів останніх 15 років пов’язано з тим, що один орган визначає в принципі непогані «засади», а десяток інших органів плюндрують їх визначенням «особливостей». Будь-які «особливості» є підґрунтям нерівності, спотворення конкуренції, зловживань, тому вони мають виправдовуватися лише виключними обставинами і стосуватися тих, хто за рівних умов є нерівним (інваліди, люди похилого віку, колишні в’язні і таке інше). Наші «особливості» відлякують як іноземні, так і вітчизняні інвестиції, стримують соціально-економічний розвиток держави.

     Наслідком ухвалення цього законопроекту стане значне ускладнення інвестиційної діяльності, зростання корумпованості та криміналізації земельних відносин, спотворення конкуренції, обмеження прав територіальних громад населених пунктів на земельні ресурси.

     Сучасний Земельний кодекс України містить Розділ Х «Перехідні положення». На нашу думку, назва цього Розділу має бути назвою усього Кодексу, тому що він дійсно має перехідний характер і більш пристосований до земельних відносин та економіки, в яких домінує держава. Бізнес не може ефективно розвиватися, якщо для оформлення договору оренди ділянки потрібно витрати 1,5 року (за умови непоганого ставлення місцевої ради), якщо будь-яка дія власника земельної ділянки вимагає дозволу чиновника. Численні погодження, передбачені Кодексом, не гарантують дотримання закону – вони лише поглинають кошти і час інвесторів, руйнують довіру громадянина до держави. Додамо до цієї недосконалої системи ще й необмежені «особливості», передбачені законопроектом 2576, і земельні відносини перетворяться на заповідну зону, вхід до якої дозволений виключно обраним.
 

 

М. Федорченко, О. Янов, ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні"

Інші статті розділу >>
Про нас | Мапа сайту | Додому | Контакти | Допомога | ЧАВО | Корисна інформація

(с) Громадська організація "Інформаційно-ресурсний центр "Реформування земельних відносин в Україні", 2008. Позиція авторів матеріалів, розміщених на сайті, може не співпадати з позицією ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні". Використання матеріалів сайту, автором або власником яких є ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні", дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні"


QWER-team – разработка, продвижение сайтов, web дизайн